Практична робота 8.

Погано, що в деяких програмах-квізах є купа обмежень, за зняття яких слід заплатити. Те саме відчув на інтерактивних онлайн-дошках. Але на те інтелектуальна власність, яку теж варто оцінювати в грошовому еквіваленті. Добре є те, що з великого переліку вже виокремлюються улюблені інструменти. Це стає очевидним при розробці проекту "Мій цифровий урок".

Практична робота 7.

Ця практична видалася легкою через те, що з двома ресурсами вже раніше користувався. Але за браком часу не був самокритичним - упустив деякі моменти, які можна було би удосконалити, в т.ч. не перейменував зображення для онлайн-дошки. Гра-квіз сподобалася, обов’язково спробую з дітьми. В презі не дослухався рекомендації - створити портфоліо: нема про що писати, все було давно і неправда)) І дуже погано, що я не потрапляю на ворк-шопи, бо важко вкурити завдання у восьмій практичній.

Практична робота 6.

Награвся в Міро, бо, здається, почав робити дошку незрозуміло в кого) Від Муралу мене знудило - важкий, графіки забагато. Лінк на Квізлет чомусь сюди не вантажиться, мусив завантажити як текст. Все дуже цікаво, доки я вчуся бути здібним і актуальним вчителем, держава ніби вирішила, що такі як я (посадова особа ОМС) не мають права вчителювати за сумісництвом - треба звільнитися. Хай ця проблема почекає, я ж бо тут екватор переплив.

Практична робота 5.

Шкодую, що сервер Webjets не відповів. Мені ця онлайн-дошка сподобалася. Погрався довго з інтерактивним відео ISL у зв’язку з навчальним відео, яке базувалося на старій версії. Але все гаразд. Негаразд, що я завтра йду прощатися з товаришем...

Практична робота 4.

Дуже довго грався і граюся з Рендерфорестом. Ну. ніяк не хоче покликання на відео приліпитися на Ліноіті. Мусив поки що лишити як звичайний лінк. Рендерфорест хоч заманливий, але дуже обрізаний - замало вільнодоступних елементів, з яких можна зліпити повноцінний діалог. А дитячі персонажі там взагалі мовчать. Навіть у спеціальних шкільних шаблонах. Всі інші платформи далися набагато легше. Помітив, що Гугл-диск у мене русифікований. Треба провести деокупацію. Був колись у Естонії, де знайомі естонці зі мною спілкувалися принципово англійською, хоч і знали москальську. А в Талліні є музей під відкритим небом і там у бруківці вмонтовані пам’ятні дати на табличках, одна з яких вказує на період окупації. Є з кого брати приклад.

Практична робота 3.

У мене лишилося трохи часу до того як вимкнуть електроенергію. Здається, так має бути, але все непередбачуване, навіть затверджені графіки. Доробив плакат, за зміст особливо не переймався, оскільки вирішив потім ще доповнювати - а чом би і не хороша розробка для відкритого уроку. Аби ті уроки ще такими були - очними... Засумував за дітьми, хоч вони і не хочуть вчитися. В мене живе павиче око, я його напоїв сиропом і вклав на зиму спати. Ото б і мені так - на довгий час, щоб все погане минулося як уві сні.

Практична робота 2.

Пропустив першу половину воркшопу, але є відеопідказки,що неабияк заспокоюють. Все наче добре, але найбільше витратив часу на опитувальнику Ментіметрі. Щось у мене довго грузилися слайди в прев’юшці, довше ніж я сьогодні вантажив матраци з варенням для хлопців. Завтра раненько їду... Не можу я без складнощів - роблю так, щоби часу ні на що не вистачало. Сьогодні четвер, і я пропустив третє заняття повністю. Це ж бо я взяв відпустку і поїхав у дві громади (9 та 10 зустріч) презентувати повість, тим самим збираючи донати на ЗСУ. Цікаво, чи впораюся з третьою практичною? Я досі яблук не насік для сушки. Але що головніше зараз: сушина чи знання? Варто вкладати капітал у своє здоров’я, у свої компетенції та освіту своїх дітей, у ЗСУ. А все інше тлінне, війна вчить.

Практична робота 1.

Я думав, що мене вже не приваблюють тренінги, програми та курси зі самоосвіти. Подавався інтуїтивно, пройшов відбір одночасно на два подібні курси, і обрав цей практикум. Виявляється, я помилявся. Все залежить від організатора і тренера. Естетичне враження від оформлення візитівок, запрошень, презентацій. Одразу видно рівень. Тому намагатимусь протриматися якомога довше, хоча і у важкий час, а у мене, вважай, війна на два фронти... Єдине приємне зі вчорашнього - воркшоп. Виконав практичну так, як в народі кажуть: "очі бояться, а руки роблять". Весь світ довкола валиться, у мене все (від слова "все") зруйнувалося поготів, і я такий собі сьогодні швиденько доробляю колесо, а воно різнобарвне, крутиться, пілікає, майорить словами в очах. Моя покійна баба, якби це побачила, що я роблю, то покрутила пальцем біля скроні, сказавши "їй-бо прісєй-бо". А я тішуся собою - значить, ліплю себе знову. А для чого, навіщо, на скільки? Не знаю... Час покаже. Хочу дійти до кінця.